A kellékes

Відповідно до ревю «кельнерів» Еберхарда Штреула, Лайош Парті Нагі написав угорську п'єсу про величний момент театрального реквізитора, про його театральний вечір.

Після вистави Йожеф Бідер займається своїми справами, прибирає на порожній сцені, і, піднявши голову, стикається з переповненим глядацьким залом. Спочатку він переляканий, не знає, як вирішити цю незвичайну, майже сюрреалістичну ситуацію, але врешті-решт осяяний. Цей колишній асистент-актер, цей вічний «людина-в-тіні», починає розповідати про своє життя, яке пов'язане з театром, і про театр, який є його життям. Можливо, це не перший, але, напевно, останній «виступ» і всі свої здібності, досвід і уяву він мобілізує, щоб зачарувати, розважити всіх, кого бачить у глядацькому залі. Всі сольні номери, всі постановки, звичайно ж, про нього. Про нього йдеться у сльозах, у сміху, увесь вечір в виставі Андраша Керна, у постановці Ілана Ельдада – постановника «Шість тижнів шести танців» та «Життя як таке».

Спільна вистава Вігісго театру і продюсерського бюро Орлай.